Коти можуть несподівано впливати на дітей: що помітили вчені

Домашні тварини можуть допомагати дітям розвивати емпатію, відповідальність і навички спілкування, однак результати нового дослідження показали різницю залежно від виду улюбленця. Найбільшу увагу науковців привернули коти, проживання з якими було пов’язане з більшою кількістю проблем із психічним здоров’ям у дітей певного віку.

Дослідники проаналізували дані великого когортного проєкту INMA. У ньому за дітьми спостерігали від періоду вагітності матері й до досягнення ними приблизно 6–7 років.

До аналізу увійшли близько 1900 сімей. Домашніх тварин мали 52,3% із них: собак утримували 19,1% родин, котів — 8,7%, птахів — 14,8%, а інших улюбленців, серед яких хом’яки, кролики, черепахи та риби, — 28,6%.

Науковці перевіряли, чи пов’язане проживання з різними домашніми тваринами з тривожністю, депресивними проявами та агресивною поведінкою дітей. Після врахування інших чинників найбільше вирізнялися результати щодо котів.

У дітей, які жили з котом у віці 4–5 років, дослідники виявили більше проблем із психічним здоров’ям. Для собак і птахів настільки чіткого зв’язку не простежувалося.

Водночас ці результати не означають, що коти спричиняють психічні проблеми. Дослідження показало зв’язок між двома явищами, але не довело, що одне є причиною іншого.

Науковці припускають, що значення можуть мати особливості взаємодії з котами. Ці тварини зазвичай незалежніші, тому емоційні стосунки дитини з ними можуть формуватися інакше.

Є й інше можливе пояснення. На вибір домашнього улюбленця можуть впливати вже наявні особливості дитини або ситуація в родині, а отже, кіт може бути не причиною виявленого зв’язку.

Іншу картину дослідники побачили у випадку хом’яків, кроликів, черепах, риб та деяких інших домашніх тварин. Їхня постійна присутність була пов’язана з кращими показниками психічного здоров’я дітей.

Автори припускають, що регулярний догляд за такими тваринами може сприяти розвитку відповідальності, емпатії та самоконтролю. Причому діти, які постійно жили з улюбленцем, мали кращі результати, ніж ті, хто контактував із тваринами лише час від часу.

Науковці наголошують, що сама поява домашнього улюбленця не гарантує поліпшення психічного стану дитини. Значення можуть мати вид тварини, характер взаємодії з нею, сімейне середовище та багато інших чинників.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover