Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Кишенькові гроші можуть стати для дитини першим досвідом самостійного планування витрат і заощаджень. Починати їх давати можна вже в молодшому шкільному віці, однак орієнтуватися краще не лише на роки, а й на готовність дитини розпоряджатися власними коштами.
Єдиного віку, з якого дитині обов’язково потрібно давати кишенькові гроші, немає. Так само не існує універсальної суми, яка підійде кожній сім’ї. Рішення залежить від сімейного бюджету, зрілості школяра та витрат, які батьки планують передати під його відповідальність.
Орієнтиром може бути момент, коли дитина вже розуміє простий принцип: гроші обмежені, тому витратити одну й ту саму суму на кілька різних речей не вийде. Вона має вміти рахувати, порівнювати ціни та усвідомлювати, що після невдалої покупки доведеться чекати наступної виплати.
Для багатьох дітей така готовність з’являється в молодшому шкільному віці. Саме тоді невеликі регулярні суми можна використовувати для навчання поводженню з власним бюджетом.
Розмір кишенькових грошей має дозволяти школяреві робити реальний вибір. Водночас сума не повинна бути настільки великою, щоб необдумана покупка залишалася для дитини непомітною.
Одним із поширених способів визначення суми є її прив’язка до віку дитини. Проте конкретних універсальних цифр немає: вони суттєво відрізняються залежно від країни, фінансових можливостей родини та того, які покупки школяр має оплачувати сам.
Перед тим як почати регулярно давати гроші, батькам радять домовитися з дитиною, на що саме вона їх витрачатиме. Це можуть бути солодощі, невеликі іграшки або додаткові покупки у шкільному буфеті.
Якщо школяр витратив усю суму одразу, давати додаткові гроші замість витрачених не радять. Інакше дитина не відчує зв’язку між своїм рішенням і його результатом та не навчиться розраховувати бюджет до наступної виплати.
Корисно також із самого початку привчати дитину не витрачати все отримане. Частину грошей можна відкладати на більшу бажану покупку. Для молодших школярів підійдуть два окремі конверти або прозорі банки: один для поточних витрат, другий для накопичень.
Окреме питання — чи потрібно платити дитині за домашню роботу. Єдиного правила тут також немає. Один із підходів полягає в тому, що звичайні сімейні обов’язки не оплачуються, але дитина може додатково заробити за роботу, яка не входить до її постійних справ.
При цьому головна користь кишенькових грошей полягає не в самій сумі. Регулярно розпоряджаючись невеликим бюджетом, дитина вчиться вибирати між покупками, відкладати гроші, оцінювати вартість речей і бачити результат імпульсивних витрат.
